Консультації для батьків
Поговоримо серйозно
https://www.logoclub.com.ua/diagnostika/50-diagnostika-movlennya-ditini-v-domashnikh-umovakh
https://www.logoclub.com.ua/diagnostika/79-logopedichne-obstezhennya-teoriya-praktika-korektsiya
https://www.logoclub.com.ua/poradi-logopeda/konsultatsiya-logopeda/115-vidi-porushen-zvukovimovi
Домашня ігротека
http://sadochok.in.ua/content/logopedichni-igri-dlya-ditey-6-7-rokiv-vpravi-v-domashnih-umovah
https://vseosvita.ua/library/logopedicni-igri-ta-vpravi-vdoma-160767.html
Як умілі рученята язичку допомагали
https://www.logoclub.com.ua/dribna-motorika/49-palchiki-dopomagayut-rozmovlyati
Причини порушень у дітей:
ü Пошкодження або недорозвиток мозку.
ü Інфекції матері під час вагітності.
ü Токсикози.
ü Родова травма.
ü Несумісність крові матері і плоду за резусом фактора.
ü Захворювання центральної нервової системи.
ü Травми мозку у перші роки життя.
ü Вживання алкоголю та нікотину під час вагітності.
ü Анатомічні особливості челюсно-лицьового апарату.
ü Смоктання пальця.
Прояви:
· Недостатній словниковий запас
· Порушення звукової і складової структури слів. Вимови слів близьких за звучанням.
· Порушення при відмінюваннях слів.
· Порушення уваги, пам`яті, логіки .
· Порушення лексики.
· Порушення зв’язного мовлення.
Шляхи корекції:
Загальний недорозвиток мовлення – це різні складні мовленнєві розлади, при яких порушені всі компоненти мовленнєвої системи, звукової сторони і смислової.
Проводяться ігри, вправи, що навчають прислухатися в звуки, впізнавати їх, знаходити місце у слові, аналізувати його.
Виконуються артикуляційні вправи для розвитку рухливості мовленнєвих органів. Проводиться постановка звуків.
У тісній співпраці з вихователями проводиться автоматизація та диференціація поставлених звуків.
У співпраці з музичним керівником проводиться робота над ритмом і римою. Слуховою увагою.
Проводиться робота над збагаченням словникового запасу дітей. Вивчаються вірші пісні, скоромовки, чистомовки з метою закріплення правильної вимови звуків, і подальшої демонстрації вимови на святкових ранках.
Дітей навчають складати розповіді, оповідання. Чітко, послідовно висловлюватися.
Батьки закріплюють набуті навички в повсякденному житті.
Рекомендації
1. Створіть сприятливі умови для навчання.
2. Викликайте в дітей бажання спілкуватися:
- Разом читайте і розглядайте книжки;
- Задавайте питання і вчіть давати на них відповіді;
- Читайте дітям виразно, інтонаційно.
3. Вчіть вірші, чистомовки, потішки, відгадуйте загадки для розвитку пам`яті, мислення, поширення словника та правильної вимови звуків.
4. Для розвитку дрібної моторики грайтеся мозаїкою, пірамідками, кубиками, пазлами.
5. Виконуйте всі завдання в ігровій формі, без примусу.
6. Вчіть контролювати свою і чужу мову.
7. Виконуйте артикуляційну та дихальну гімнастики.
8. Дивіться на світ очима дитини.
9. Відносьтесь як до рівного.
10. Не порівнюйте з іншими дітьми, радійте успіхам, підтримайте у випадку невдачі.
11. Виявляйте зацікавленість до дій дитини і будьте готовими до сумісного переживання радості і горі.
12. Встановіть довірливі стосунки з дитиною.
Дихання, яке з'являється в момент вимовляння звуків, слів, фраз і бере безпосередню участь у їх утворенні, особливе. Воно називається мовленнєвим. Чітка звуковимова, красива дикція неможливі без добре розвинутого мовленнєвого дихання.
Доведено, що артикуляційний, дихальний та голосовий апарати постійно координуються у процесі мовлення, працюють синхронно. Існує пряма залежність організації мовленнєвого дихання від змісту висловлювання та інтонаційного характеру мовлення. Вдих під час мовлення — короткий, легкий, відбувається або після закінчення фрази, або між смисловими групами слів. Видих — тривалий, плавний (у співвідношенні 1:10, 1:15). Перед початком мовлення зазвичай робиться глибокий і більш швидкий, ніж у спокої і вдих. Він здійснюється через ніс і рот, а мовленнєвий видих іде тільки через рот. Видих продовжується настільки, наскільки необхідне звучання голосу під час безперервного вимовляння певної частини висловлювання. Мовленнєве дихання починає розвиватися у дитини одночасно з розвитком мовленнєвої функції й завершується до 10 років.
Часто буває, що діти мають ослаблений вдих і видих. Тоді вони розмовляють тихо, а якщо видих недостатньо плавний, мовлення стає уривчастим. Нерівномірний розподіл повітря під час вимовляння фрази викликає зупинки, добирання повітря
в середині слова, а при поспішному вимовлянні фраз під час видиху може бути захлинання. Раціональний спосіб витрачання повітряного струменя має велике значення для утворення чітких, виразних звуків, для вільного звучання голосу по висоті, переходу від тихого до гучного мовлення і навпаки, тому дуже важливо вчасно допомогти дитині оволодіти навичками правильного дихання у процесі мовлення.
Мовленнєве дихання вважається недосконалим, якщо спостерігається:
• надмірно великий вдих;
• короткий або слабкий видих;
• недостатня плавність видиху;
• мовлення під час вдиху;
• несвоєчасне добирання повітря;
• прискорений темп дихання.
Система спеціальних дихальних вправ дозволяє дітям засвоїти правила плавного мовленнєвого висловлювання, допомагає нормалізувати голос, інтонаційну виразність мовлення. Під час виконання з дітьми вправ для виховання правильного мовленнєвого дихання слід звернути увагу на те, щоб м'язи плечового поясу, шиї, обличчя були ненапружені;
• щоки не надувалися;
• тривалість видиху була помірною;
• дитина не втомлювалася.
Важливо також виховувати в дітей уміння вимовляти невеликі фрази на одному видиху через наслідування, мовлення дорослих. Слід звертати увагу, також на рівний розподіл видиху протягом вимовляння фрази, кожне слово вимовляти чітко від початку до кінця. Тривалість видиху в процесі тренування слід поступово збільшувати.
Слід пам'ятати, що надмірне виконання дихальних вправ може призвести до легкого запаморочення, достатньо виконати 2—3 вправи.
Ігри та вправи на розвиток дихання
“Забий м'яч у ворота”.
Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий м'ячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати). Повітряний струмінь повинен бути плавним, повільним, безперервним.
“Язичок-футболіст”.
Як і в попередній вправі треба забити м'яч у ворота, але тепер з допомогою язика. Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.
“Літак”.
На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.
“Пелюстки”.
Покладіть на долоню справжні або вирізані з паперу невеличкі пелюстки квітки. Запропонуйте дитині подути, щоб пелюстки злетіли з вашої долоні.
“Кораблик”.
Налийте у миску воду. Зробіть паперовий або пенопластовий кораблик, та покладіть його на воду. Запропонуйте дитині подути на кораблик спочатку довгим струменем повітря, наче вимовляючи звук “ф”, а потім переривчасто, наче вимовляючи звук “п-п-п-п”.
Засвоєння перших слів дитиною відбувається на основі її знайомства з довкіллям, через сприймання конкретних предметів, явищ, які позначені словами. В нормі словник дітей має складати:
в 2 роки - 1000-1300 слів
в 3 роки – 1800-2000 слів
в 4 роки – 2200-2500 слів
в 5 років – 3500-4500 слів
в 6 років – до 5000 слів
Дошкільники отримують інформацію від батьків, інших дорослих, з телевізора, комп’ютера та інші. Діти знають багато,але,як правило, знання ці
поверхові, уривчасті, безсистемні.
Особливості мовленнєвого розвитку дітей із затримкою психічного розвитку зумовлені своєрідністю їх пізнавальної діяльності. Порушення мови
проявляються на фоні недостатньої сформованості пізнавальної діяльності і зумовлені особливостями психофізичного розвитку дітей.
Сучасна дефектологія стверджує, що навчання мовлення має ґрунтуватись
на пізнавальних уміннях, знаннях світу предметів і людей,достатньому
рівні образного мислення та пам’яті. Але первинним в оволодінні мовленням є рівень розвитку сприймання. Саме низький рівень можливостей сприймати та засвоювати інформацію є характерною ознакою затримки психічного розвитку дітей. Якщо у дитини недостатньо чуттєвих подразників, то і мовлення стає якісно іншим. Це проявляється не тільки у бідності лексикону, але й у специфічному розумінні значень окремих слів, змісту речень. Недостатність вражень, обмеженість практичного досвіду тактильного «спілкування» із довкіллям спричиняє сенсорний голод і призводить до затримки мовленнєвого розвитку дітей.
Науковці доводять, що мовні недоліки зумовлені не локальними порушеннями мовного аналізатора, а ,в першу чергу, недостатністю міжаналізаторної взаємодії.
Кожна людина сприймає навколишній світ різними аналізаторами. Тож вам, шановні батьки, слід вчити свою дитину уміло користуватись тим, що дає їй природа, - п’ятьма чуттями: зором, слухом, нюхом, дотиком, смаком. Чим більше аналізаторів буде включено в роботу в процесі пізнання дитиною оточуючого світу, тим глибше та усвідомленіше буде її сприймання. А сприймання ,позначене словом, забезпечить засвоєння , оволодіння багатством рідної мови.
Шпаргалка для батьків
https://www.logoclub.com.ua/video/25-etapi-rannogo-movlennevogo-rozvitku-ditini
https://www.logoclub.com.ua/diagnostika/79-logopedichne-obstezhennya-teoriya-praktika-korektsiya
https://www.logoclub.com.ua/video/104-5-sekretiv-vid-logopeda-dlya-pokrashchennya-movlennya-ditini
https://urok-ua.com/porady-ta-rekomendatsiji-lohopeda-batkam/
ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ ПОЧАТИ РОЗМОВЛЯТИ?
Що таке затримка мовного розвитку? Про неї можна казати у віці 18–30-ти місяців, якщо запас слів, якими оперує дитина, зовсім незначний. Такі діти мають розвинені навички розуміння, а також ігрові, соціальні й рухові навички, але не можуть висловлювати свої думки в усній формі.
Пропонуємо розглянути прості варіанти допомоги, яку ми як батьки можемо надати нашим дітям, щоб вони швидше змогли почати розмовляти. Ось топ-5 рекомендацій, які допоможуть полегшити розвиток мови в дітей.
1. Спілкуйтеся з дитиною віч-на-віч
Коли ви намагаєтесь розвивати мовні навички своєї дитини, буде краще, якщо ваше обличчя буде перебувати на одному рівні з очима вашої дитини, при цьому воно повинно бути зверненим безпосередньо до неї. Це дозволить вам побачити, чи робить ваш малюк спробу звернутись до вас і вимовити слово, чи ні.
Сидячи обличчям до обличчя з дитиною, ви також зможете побачити її реакцію на різні ігри та інші дії. Це допоможе вам зрозуміти, чим у даний момент дитина зацікавлена найбільше. Окрім того, що в положенні обличчям до обличчя ви будете бачити свою дитину, вона зможе бачити вираз вашого обличчя й вашу артикуляцію. Це дозволить їй краще зрозуміти, як ви вимовляєте різні звуки та слова.
2. Зробіть вашу дитину господарем становища
Діти більше схильні спілкуватись, коли вони зацікавлені й мотивовані на це. Відкиньте всі правила, і нехай ваша дитина диктує, у що та як вона хоче грати. Якщо ваш малюк хоче кидати кубики один на одного, а не складати їх, дозвольте йому й пограйте разом у цю кумедну гру. Якщо він хоче грати з порожньою коробкою від іграшки, а не із самою іграшкою, – нехай грає. Незабаром ви побачите, наскільки захопленим буде ваш малюк, якщо будете заохочувати його інтереси.
3. Стимулюйте дитину казати про те, чого вона хоче
Більшість батьків розповідають, що, не дивлячись на те що їхня дитина ще не розмовляє, вони здатна зрозуміти, чого вона хоче. Іноді ми навіть можемо дати нашим дітям те, чого вони хочуть, ще перш, ніж вони самі усвідомлюють своє бажання. Для того щоб допомогти дитині із затримкою мови, намагайтеся постійно спонукати її спілкуватись.
Якщо дитина вказує на банан, зачекайте кілька секунд, перш ніж дати їй його. Це дасть дитині можливість спробувати вимовити звук або слово. Коли ваша дитина з очікуванням заглядає в холодильник, який ви в даний момент відкриваєте, зробіть вигляд, що не здогадуєтеся про те, чого вона хоче. Швидше за все, кілька секунд вашого зволікання допоможуть їй зробити спробу вимовити відповідне слово. Звісно, не варто розчаровувати дітей і чекати надто довго, перш ніж задовольнити їхнє бажання. І вже тим більше не варто карати дитину за те, що вона не готова вимовити потрібне слово.
4. Будьте перекладачем
Коли ваша дитина показує вам, чого вона хоче (указуючи, дотягуючись, крекчучи або даючи вам певний предмет), візьміть на себе місію перекладача та скажіть одне слово, яке вона могла б зараз використати. Це важливо для того, щоб дитина зрозуміла, яке слово буде потрібне їй наступного разу, коли вона чогось захоче.
Наприклад, якщо ваша дитина ще не промовляє жодного слова та вказує на банан, при цьому чудово розуміючи фразу «Я хочу банан», вона не зможе вимовити всі слова цього речення. Тому коли вона вказує на банан, ви можете просто сказати: «Банан?!». У цьому прикладі ви виступаєте в ролі перекладача з її мови бажань на мову, яку вона повинна опанувати, щоби зрозуміти, яке слово їй треба навчитись вимовляти.
5. Отримуйте задоволення від спілкування
Ваше спілкування повинно бути веселим. Коли ви виступаєте в ролі перекладача та вчите з дитиною слова, прослідкуйте, щоб вона звертала всю свою увагу на вказаний предмет (такий, як банан) і на сказане вами слово «Банан» (вимовлене із правильною інтонацією та мімікою).
Ваша дитина буде більш активною й зацікавленою, якщо буде бачити, що ви також відчуваєте задоволення від спілкування з нею. Не хвилюйтесь, якщо ваш малюк не готовий імітувати звуки та слова, які ви вимовляєте. Зберігайте позитивний настрій і будьте послідовними!
Пам'ятайте, що ці рекомендації розроблені для дітей із затримкою мовного розвитку. Будь ласка, зверніться до логопеда, щоб визначити, які саме рекомендації найкраще підійдуть для вашої дитини, та отримайте конкретні професійні поради про те, як допомогти їй почати розмовляти.
ЗАТРИМКА МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ: МІФИ ТА ФАКТИ
Що таке затримка мовленнєвого розвитку?
Про затримку мовленнєвого розвитку дитини можна говорити у віці 18–30-ти місяців, якщо запас слів, якими вона оперує, украй малий. Такі діти мають достатні навички розуміння, а також ігрові, соціальні й рухові навички, але не можуть висловлювати свої думки в усній формі.
Пропонуємо проаналізувати та спростувати деякі поширені міфи й хибні уявлення про затримку мовленнєвого розвитку.
Міф 1. Усі хлопчики схильні до затримки мовленнєвого розвитку
Факт. Хлопчики і справді схильні вимовляти свої перші слова пізніше, ніж дівчатка, однак лише на кілька місяців. І хоча хлопчики в дійсності втричі частіше страждають від затримки мовленнєвого розвитку в порівнянні з дівчатками того ж віку, батьки повинні обов'язково звернути увагу та вжити заходів, якщо їхня дитина будь-якої статі відчуває затримку в мовленнєвому розвитку.
Міф 2. Варто лише трохи почекати
Факт. Дуже часто можна почути: «Не хвилюйся, син мого сусіда не розмовляв до трьох років» або «Ейнштейн не розмовляв, доки йому не виповнилось чотири роки». Цей міф примушує багато сімей відкласти необхідну терапію через упевненість у тому, що діти переростуть цю проблему. У той час як 50–60 % дітей, які відчувають труднощі в мовленнєвому розвитку, як правило, самостійно справляються із цією проблемою, 40–50 % дітей не можуть зробити цього самі. Діти, які справляються своїми силами, можуть демонструвати сплески негативних емоцій і фрустрацію до того часу, доки не оволодіють мовленням, а їхні батьки часто відчувають неймовірне засмучення через те, що не можуть зрозуміти, що їхні малюки намагаються їм сказати. У той же час діти, які не можуть упоратися із проблемою затримки мовлення самостійно, гостро потребують допомоги фахівця, при цьому очевидно, що чим раніше батьки звернуться по кваліфіковану допомогу, тим краще.
Міф 3. Вивчення двох мов призводить до затримки мовленнєвого розвитку
Факт. Діти, які вивчають дві мови (двомовні діти у двомовній сім'ї), проходять через ті ж етапи розвитку, що й дитина, яка вивчає одну мову. Як правило, вони досягають того ж рівня володіння кожною мовою в той же час, що й діти, які вивчають одну мову. Діти, які вивчають дві мови, можуть мати менший словниковий запас кожної з мов, проте загальний обсяг словникового запасу двох мов разом узятих повинен бути таким же, як і в дітей, які вивчають тільки одну мову.
Міф 4. Старші брати/сестри говорять за молодших дітей і перешкоджають розвитку їхнього мовлення
Факт. Дослідження показали, що мовлення первістка й наступних дітей розвивається аналогічно. Таким чином, у той час як старші брати й сестри можуть переривати або говорити за своїх молодших братів і сестер, виражаючи їхні думки, це не має негативного впливу на розвиток мовлення найменших членів родини.
Міф 5. Використання соски викликає в дітей затримку мовленнєвого розвитку
Факт. Дослідження в цій галузі є непереконливими. Деякі дослідження проводять кореляцію між тривалим використанням соски й затримкою мовленнєвого розвитку. Однак інші дослідження такий зв'язок не підтверджують. Більшість досліджень, що виявляють такий кореляційний зв'язок, виявили затримку в артикуляції, а не затримку вимови перших слів як таких. Хоча остаточний вердикт про тривале використання соски ще не винесено, можна припустити, що коли рот дитини більшу частину часу зайнятий соскою, у неї менше можливостей лепетати, імітувати звуки й, у результаті, практикувати вимову перших слів.
ЯК ПОКРАЩИТИ МОВЛЕННЄВІ НАВИЧКИ ДІТЕЙ?
1. Давайте дитині час на відповідь
Більшість з нас зазвичай не можуть дочекатись того моменту, коли співрозмовник закінчить речення, і перериває його мовлення своїми власними висловлюваннями.
Батькам, у свою чергу, важливо давати дитині час подумати, тобто треба чекати 5–10 секунд, доки вона не збереться з думками, щоби сформулювати свою відповідь. Цей час допоможе дитині обміркувати все те, що вона хоче сказати. До того ж такий підхід може попередити або полегшити заїкання в деяких дітей.
2. Не виправляйте дитину надмірно
Якщо ви вимагаєте, щоб ваша дитина вимовляла звук правильно, особливо якщо цей звук вона зможе вимовляти тільки коли стане старше, будь ласка, не робіть цього! Перестаратися з виправленнями – означає зашкодити навичкам комунікації вашої дитини.
Мабуть, тут доречна така аналогія: спроба примусити дитину правильно вимовляти слово або звук схожа на спробу примусити людину, яка не вміє готувати, готувати краще.
3. У розмові ставтесь до дитини як до рівноправного партнера
Для виконання даної поради необхідно дотримуватись балансу. Ви повинні розмовляти з дитиною так, ніби вона доросла, але в той же час пам'ятати про те, що вона ще дитя.
Розмова з дитиною як з дорослим не означає використання дорослої лексики, жартів, або інформації, яку вона не зрозуміє. Це означає, що ви повинні висловлюватися по черзі, використовуючи зоровий контакт, і ставитися з повагою до того, що вона каже.
Що стосується дітей молодшого віку, то, ймовірно, буде багато ситуацій, коли ви просто не зможете зрозуміти, що вони белькочуть, проте, коли настане ваша черга казати, зробіть краще припущення про те, що вони кажуть, і відповідайте... навіть якщо ви не впевнені в тому, що саме вони мали на увазі.
Не розмовляйте з малюком зовсім вже по-дитячому протягом усього дня. Після того як йому виповнилось дев'ять місяців, намагайтесь обмежувати даний спосіб спілкування.
4. Будьте позитивним прикладом
Для дітей батьки повинні бути найкращим прикладом для наслідування в усьому, і в розмовній мові теж. Якщо ви хочете розвинути мовленнєві навички у вашої дитини, то повинні продемонструвати їй, що й самі ними володієте. Щоб сприяти розвитку мовленнєвих навичок сина чи доньки, ви повинні постійно розмовляти з нею на рівні, який трохи перевищує її власний рівень мовлення. Таким чином, діти будуть постійно тягнутись до вашого, більш високого рівня та вдосконалювати свої навички.
5. Вимкніть телевізор
По телевізору дійсно йдуть різні передачі для дітей, що дає вам такі необхідні паузи й перерви, але намагайтеся вмикати його якомога рідше. Просто пам'ятайте про те, що чим менше часу у вас ввімкнений телевізор, тим менше дитина чекатиме, що його ввімкнуть. Це стане корисним їй у довгостроковій перспективі. Дотримання цієї поради допоможе дитині розвинути свою уяву, навчитися самостійно займати себе і, як наслідок, зміцнити свої мовленнєві навички.
6. Читайте книги й не тільки
Читайте разом з малюком написи на коробках з усілякими пластівцями, на футболках людей і покажчиках на вулиці. Чим більше ви занурите дитину в середовище звуків мови та структури мови, тим швидше вона почне розуміти її.
При читанні книги майте на увазі, що не обов'язково читати її слово у слово. Можна просто дивитись на картинки й розповідати про те, що ви бачите. Наприклад, при читанні «Попелюшки» можете сказати: «О, ні! Вона втратила свій черевичок» або «Мишки перетворились на прекрасних коней» тощо.
Такий підхід допомагає дитині не тільки навчитись використовувати свою уяву, а й розвинути свої навички як у сфері сприйняття мови, так і в сфері використання її виразних засобів. Спробуйте прочитувати хоча б одну невелику книжку щодня, і незабаром ви помітите позитивний результат.
7. Ставте відкриті запитання (які передбачають розгорнуту відповідь)
Будьте уважними з виконанням цієї поради. Не треба бомбардувати дитину питаннями в надії на те, що цей процес сам по собі призведе до розвитку чудових мовленнєвих навичок. Позиціонуйте себе як приклад для наслідування й рівноправного співрозмовника, а не як екзаменатора.
Відкриті запитання – це ті, які передбачають розгорнуту відповідь замість «так» або «ні». Ці запитання будуть навчати вашу дитину думати, аналізувати й шукати причинно-наслідкові зв'язки.
Ось як перетворити прості запитання на відкриті:
· Запитання: ви ходили в магазин? (Передбачається відповідь тільки «так» або «ні»).
· Відкрите запитання: куди ви ходили? (Передбачається розгорнута відповідь).
· Продовження відкритого запитання: І що ви там бачили?
· Запитання: чи сподобалась тобі книга?
· Відкрите запитання: що тобі сподобалось у цій книзі?
· Продовження відкритого запитання: а що б ти змінив у сюжеті цієї книги?
«Розкажи мені про...» – одна з найкорисніших фраз для розвитку мовленнєвих навичок.
8. Часто повторюйте слова
Особливо, коли діти ще маленькі. Вони повинні чути звуки та слова принаймні сто разів, перш ніж почнуть намагатись їх вимовити. При цьому не обмежуйте кількість разів, коли ви кажете одне й те ж слово. Повторення – ключ до навчання, до того ж воно покращує мовленнєві навички.
9. Робіть висновки й пояснюйте наслідки
Чим раніше ви поясните дітям концепцію причин і наслідків, тим краще. Це не означає, що вам треба читати розлогі лекції дворічному малюку, але коли щось відбувається або він зробить щось неправильно, допоможіть йому зрозуміти, чому це вийшло саме так.
Приклад для дітей молодшого віку: дитина залізла на стільчик, встала, оступилася, впала й починає плакати (за умови, що вона не травмувалась). Один з батьків може сказати: «Ти впала» або «Ти вдарилася», «Тобі не варто стояти на стільчику».
Приклад для старшої дитини: дитина не каже вам, куди вона збирається. Батьки можуть сказати: «Подумай, що буде, якщо ти поранишся або з тобою щось трапиться, а я не буду знати, де ти?». Пам'ятайте, що ви можете й повинні вимовляти це в позитивній, доброзичливій манері.
Позитивний приклад: дитина вас послухалась і прибрала у своїй кімнаті. Батьки можуть сказати: «Дякую, що прибрала в себе, тепер можеш пограти з друзями, адже ти зробила те, про що я тебе просив(а)».
І нарешті, остання, але не менш важлива порада.
10. Хваліть дитину за розмову
Це ще одна порада, виконання якої повинно бути збалансованим. Вам не треба казати дитині, наскільки добре вона розмовляє, щоразу після того, як вона щось скаже. Кажіть їй це принаймні кілька разів на день – чим діти молодше, тим частіше.
· Для дітей молодшого віку. Коли вони правильно називають будь-який предмет або явище, кажіть: «Ти добре розмовляєш» або «Ти маєш рацію, це дійсно...» або «Ти дуже цікавий співрозмовник, з тобою приємно розмовляти».
· Для дітей старшого віку. Ви можете похвалити їх, коли вони використовують нове слово, яке вперше почули від вас напередодні. Ви можете сказати: «О, так у тебе багатий словниковий запас. Це чудово!». Адже ви є позитивним прикладом для наслідування.
Ви можете похвалити дитину за те, що вона самостійно, до того ж грамотно сконструювала складне речення, кажучи їй: «Добре кажеш» або «Мені подобається хід твоїх думок», «Це було дуже складне речення».
