Виховання емоційної зрілості особистості, її переживань і почуттів є не менш важливим педагогічним завданням, ніж розвиток інтелектуальної сфери дитини

       Емоційна сфера дитини, як підкреслювала український психолог Віра Котирло, є найважливішим ланцюжком зв’язку дошкільника з навколишнім світом, фундаментом ставлення до себе й до інших. Саме емоції й почуття дають дитині змогу осмислити й розрізнити добро і зло, красиве й потворне, оволодіти здатністю регулювати власну поведінку. Власне емоційність є однією з визначних фундаментальних характеристик особистості. Тож перед педагогом стоїть завдання формувати емоційну грамотність дитини. Чого потребує особлива дитина.

Настрій як вияв емоцій

       Виховання в дитини позитивних почуттів і всілякий осуд та приглушення негативних завжди були і є значимими аспектами розвитку дошкільника. Їх вважали стрижневою складовою гуманних міжособистісних відносин, які своєю чергою становлять основу взаєморозуміння і співжиття в соціумі.

           Звісно, першочергове місце в становленні й культивуванні настрою дитини посідає сім’я, і замінити її в цьому аспекті не зможе ніщо і ніхто. Сім’я — це перша школа дитячого життя. І вирішальною тут є загальна атмосфера в родинному колі. Привітність, люб’язність, ввічливість притаманні сім’ї, у якій панує позитивний настрій. І навпаки — переважні роздратування, підвищений тон мами, незадоволення батька, відсутність порядку формують негативний настрій і дорослих, і дітей.

        Результатом ранкової зустрічі в дошкільному закладі мають бути осяяні радістю дитячі очі, адже загальний емоційний настрій дитини (радісний, сумний, бадьорий, млявий, пасивний тощо) впливає на перебіг усіх її психічних процесів. Із радісним настроєм дошкільник усе сприймає в позитивному ключі, у тривожному — звідусіль очікує неприємностей. Поганий настрій дитини, спричинений певною незначною подією, триває зазвичай недовго й минає непомітно. А спричинений стійким хворобливим ставлення до певних життєвих ситуацій на кшталт незадоволення близьких дорослих, частих поразок, хвороб, перевтоми, поганий настрій може переживатися глибоко й тривати довго. У дитини за поганого настрою відбувається сплеск емоцій. Нам непомітні значні внутрішні зміни в її організмі у цей час, а лише яскравий їх вияв зовні, який ми не завжди розуміємо. Саме зовнішній вияв поганого настрою часто дезорганізовує зранку поведінку і дитини, і дорослого. Головне, що дитина не завжди усвідомлює причини свого настрою. А саме від неї залежить його глибина й тривалість. Тому уважне ставлення до настрою кожної дитини зранку, виявлення причин її поганого настрою і створення умов для бадьорого має величезне значення для щасливого проживання дитиною кожного дня. Не варто забувати, що радісний, піднесений настрій запобігає прояву негативних рис характеру, а це — важлива умова виховання. І тут у пригоді стає здатність дорослого відчувати дитину серцем: почути її під час індивідуальної й обережної розмови, зрозуміти, що стоїть за її поясненням чи мовчанням, знайти ті чарівні слова, які повернуть їй радість, почуття захищеності. Маємо пам’ятати, що емоційний стан має значну зворотну силу впливу на всю діяльність дитини, а в дошкільний період — це особливий зв’язок.