КЗ "ДНЗ (ясла-садок) №241 КТ" КМР








Трудове виховання

    Людина перетворює світ за допомогою праці — фізич­ної, інтелектуальної діяльності, спрямованої на задово­лення матеріальних і духовних потреб людини. Праця ви­конує практичні (створення матеріальних, духовних цінностей, соціально-побутових умов життя і діяльності людини), розвивальну (розвиток особистості в процесі ак­тивного включення людини у трудовий процес) і виховну (формування суспільно і особистісно цінних якостей люди­ни, її морально-естетичного ставлення до життя і діяльності) функції. Виховна функція праці реалізується в про­цесі трудового виховання дітей дошкільного віку.

 

     Трудове виховання — цілеспрямований процес формування у ді­тей трудових навичок і вмінь, поваги до праці дорослих, звички до трудової діяльності.

     Його завдання полягає у формуванні в дітей стійких переконань, що праця є життєвою необхідністю. Трудове виховання дітей дошкільного віку передбачає привчання їх до самообслуговування, елементарних трудових дій, ручної і господарської праці. Навіть найпростіший резуль­тат трудових зусиль дитини  сприяє самоусвідомленню дитини, вселяє їй впевненість у собі, прагнення випробувати себе у нових ви­дах діяльності.

 

Трудове виховання дітей покликане забезпечити вирі­шення таких завдань:

1. Формування мотивації (потреб, інтересу, почуття обов'язку і відповідальності), позитивно-емоційного цін­нісного ставлення до праці як до форми буття і способу самореалізації людини.

2. Формування системи знань, необхідних для трудової діяльності, вибору професії, соціального, професійного і життєвого самовизначення.

3. Формування досвіду суспільно корисної виробничої діяльності, вміння використовувати теоретичні знання на практиці, здатності до творчості.

 

Види праці дітей:

- Самообслуговування;

- Господарсько-побутова праця;

- Праця в природі.

- Ручна (художня) праця.

 

Форми організації трудової діяльності дітей

    Перше прилучення дітей до трудової діяльності відбу­вається у спільній із дорослим праці, у процесі якої вони опановують найпростіші трудові навички, що є передумо­вою переходу в недалекому майбутньому до самостійних форм організації трудової діяльності. Основними формами організації праці дітей дошкільного віку в дитячому садку є трудові доручення, чергування, колективна праця.

 

Трудові доручення. За змістом та організаційною структурою доручення є найдоступнішою і найпоширені­шою формою організації дитячої праці. Сутність їх полягає у покладанні на індивіда, групу певних обов'язків, вико­нання певних завдань. Вони мають чітку спрямованість на результат.

Залежно від критеріїв виокремлюють такі види дору­чень:

— за складністю: складні та прості;

— за тривалістю: короткочасні, епізодичні та тривалі;

— за характером організації дітей: індивідуальні та групові.

Молодшим дошкільникам вихователь дає прості дору­чення, які є епізодичними, короткочасними (наприклад, покласти на місце іграшку, принести стілець та ін.). По­чинаючи з середнього дошкільного віку дітям доручають складніші і триваліші справи, які можуть бути пов'язани­ми з проханням або звертанням до інших осіб, прибиран­ням і підтриманням порядку в ігровому куточку, догля­дом за тваринами у куточку живої природи тощо.

За змістом діяльності щодо виконання доручень їх по­діляють на:

— доручення, пов'язані з участю в іграх, використан­ням іграшок, організацією занять;

— побутові доручення;

— доручення допомагати малюкам (для старших дітей);

— доручення-проханння дорослих;

— доручення, пов'язані з роботою в куточку живої при­роди, на земельній ділянці дитячого садка.

       Виконання доручень виховує у дошкільнят обов'язковість, відповідальність, привчає їх до вияву вольових зусиль щодо самоорганізації діяльності задля досягнення результату. Але для цього важливо, щоб діти усвідомлювали доцільність, значущість для них загальної справи, кон­кретних доручень. Доручаючи дитині самостійну справу, педагог мас враховувати відсутність соціального, трудово­го, комунікативного досвіду дитини, рекомендуючи у зв'яз­ку з цим раціональні способи її виконання. Ефективним щодо цього може бути ознайомлення дитини з такими пра­вилами виконання доручення:

— отримавши доручення, подумай, чи правильно ти зрозумів, що потрібно робити;

— сплануй, як виконати цю роботу;

— працюй не поспішаючи, щоб результат приніс задово­лення і користь;

— проінформуй про завершення справи того, хто дору­чив її тобі;

— проаналізуй, чи не потрібно зробити ще щось. Зацікавлений у вихованні самодостатніх особистостей педагог заохочуватиме ініціативу дошкільнят у прийнятті і виконанні доручень.

      Виконання групових доручень привчає дітей до узго­дження своїх дій, збагачує їх досвідом співробітництва, прищеплює гуманістичні почуття, виховує вміння бути уважними одне до одного, допомагати одне одному.

Чергування. Ця форма доручення полягає у система­тичному виконанні дитиною трудових обов'язків стосовно своїх одногрупників. Чергування суттєво стимулюють роз­виток дитини, адже вони вимагають немалих зусиль і на­пружень, що зумовлює її фізичне зміцнення, набуття знань про властивості та якості різних предметів, виробляє усві­домлення значущості своєї праці, навички роботи на кон­кретний результат. Вони є дієвим засобом виховання по­чуття відповідальності у дошкільників, формування само­стійності, працелюбства, взаємодії у колективній роботі.

       Наприкінці молодшого дошкільного віку вихователь починає залучати вихованців до виконання деяких обов'язків чергових у їдальні, а починаючи з середнього дошкільного віку, діти чергують систематично в їдальні, на заняттях, у куточку живої природи тощо.

        З дорослішанням дошкільників поступово ускладню­ються їхні доручення за змістом роботи, формами об’єднання дітей, вимогами до самостійності й самоорганізованості. Залежно від мети, яку переслідує педагог, для чер­гувань об'єднують дітей з однаковим рівнем трудових умінь, працелюбства, почуття відповідальності (для вдос­коналення навичок взаємодії у колективній роботі) або з різним, але не дуже контрастним рівнем трудових умінь і самостійності (з метою вирівнювання розвитку). Для за­безпечення психологічної сумісності дітей під час колек­тивних чергувань педагог має добре знати їхні індивіду­альні особливості, з урахуванням яких розподіляти кон­кретні доручення.

          Спільна трудова діяльність дітей. Використання цієї форми організації трудової діяльності дітей можливе у старшому дошкільному віці. Вона може об'єднувати всіх дітей групи і бути колективною (прибирання кімна­ти або майданчика, робота на клумбі та ін.). Колективній праці властиві спільна мета, відповідальність за резуль­тат, розподіл праці між учасниками, залежність їх один від одного.

           Об'єднання дітей для колективної праці є ефективним за наявності у них досвіду співробітництва, належного ово­лодіння навичками конкретних видів праці. Знання інди­відуальних особливостей дітей дає змогу об'єднувати їх у групи різних рівнів співробітництва:

— об'єднання дітей високого рівня співробітництва з од­нолітками низького рівня, які симпатизують один одному;

— об'єднання дітей високого рівня співробітництва з дітьми низького рівня, які їм симпатизують;

— включення дітей низького рівня співробітництва у групи, до яких належать найактивніші діти високого рів­ня розвитку взаємин.

            Систематичність залучення дітей до трудової діяльнос­ті забезпечують різні її форми організації. Дослідники ви­окремлюють такі види колективної праці, як праця поруч, загальна і спільна праця.

       Праця поруч — форма організації трудової діяльності, за якої діти незалежно один від одного, одночасно викону­ють індивідуальні завдання. У процесі роботи поруч вини­кає безпосереднє спілкування, яке часто спонукає дітей до надання допомоги одне одному, створює сприятливі умови для виховання доброзичливих стосунків. Цей спосіб орга­нізації трудової діяльності є проміжним етапом до колек­тивної праці.

      Загальна праця — форма організації колективної ді­яльності дітей, яку характеризують спільні мета і резуль­тат. Загалом трудовий процес розгортається як індивідуальний. Наприклад, дітям необхідно прибрати стелаж з іграшками. Для цього вони повинні виконати конкретні завдання: одна дитина витирає іграшки, друга — полич­ки, третя — лялькові меблі, а спільним результатом буде порядок на стелажі. Значущість кожного окремого ре­зультату і зв'язок його з іншими виявляється тільки піс­ля закінчення всього процесу діяльності.

       Спільна праця — складний різновид колективної ді­яльності, що передбачає досягнення спільного результату шляхом виконання послідовних трудових дій над певним об'єктом, який переходить від одного учасника трудового процесу до іншого. Всі трудові дії при цьому мають певну завершеність (наприклад, прибирання снігу на майдан­чику передбачає такі послідовні трудові дії, як згрібан­ня, наповнення ящиків, перевезення). Цей вид колек­тивної праці використовують у старшому дошкільному віці, він потребує чіткої організації. Під керівництвом вихователя діти попередньо обговорюють суть і послідов­ність дій, з урахуванням складності трудових операцій визначають кількість учасників для кожної з них, розпо­діляють дії між учасниками, враховуючи їхні бажання і можливості.

 

 

ХУДОЖНЯ ПРАЦЯ В ЗДО

Зміст навчання дошкільників художньої праці та основ дизайну визначають чинні комплексні та тематичні програми виховання, розвитку та навчання дітей у дошкільному навчальному закладі. Кінцеві результати навчання подано у Базовому компоненті дошкільної освіти.

Зміст занять з художньої праці складають трудові завдання, поставлені перед дітьми певної вікової групи і реалізовані у конкретних уміннях та навичках кожної дитини. Широкий вибір матеріалів, інструментів, прийомів виготовлення виробів і предметів, зроблених власноручно, визначають змістову різноманітність занять. Вони передбачають навчання дошкільнят трудових умінь і навичок роботи з папером, тканиною, природним, викидним та іншими матеріалами, здійснення морального, трудового та естетичного виховання.

Структура занять з художньої праці ґрунтується на послідовному оволодінні уміннями і навичками, визначається поставленими завданнями і тривалістю активної дитячої працездатності, зумовленої віковими та індивідуальними особливостями.

Організація та проведення художньої праці вимагає від вихователя певної підготовки: педагог має дібрати навчальний матеріал, продумати послідовність його подачі, прийоми показу окремих операцій. Також, плануючи кожне заняття з художньої праці, вихователь має ураховувати, з якою мірою працездатності та зацікавленості діти будуть опановувати навчальний матеріал.

Виходячи з вищесказаного, доцільною є така структура занять з художньої праці:

  1. Попередня робота: спостереження у довкіллі, предметно-просторовому середовищі, природі, відвідування виставок, спостереження за роботою майстрів декоративно-ужиткового мистецтва, розглядання творів мистецтва, читання літературних творів, імітаційні ігри.
  2. Підготовча робота є своєрідним підготовчим підґрунтям до безпосереднього навчання дітей трудових дій. Цей етап заняття спрямований на мобілізацію уваги дітей, емоційну установку на зацікавлення їх предметом майбутньої діяльності. У вступній частині педагогу доречно використовувати сюрпризний момент (ігрову ситуацію), коли вихователь використовує "несподівану появу" ігрового персонажа або незвичайне подання дітям зображального матеріалу ("Ось до нас завітав листоноша. Він приніс незвичну посилку. Що в ній? Так, там багато різноманітного рослинного матеріалу і лист від Білочки. Вона просить скласти вітальну листівку для Ведмедика. Як нам найкраще зробити з цього матеріалу подарунок – зробити букет (флористика)? Оздобити листівку? Які ще думки?"). Підготовча робота передбачає перехід до регламентованої діяльності на занятті.
  1. Мотивація: яка передбачає повідомлення дітям того, задля чого варто зробити запропоноване дорослим творче завдання, реалізувати ідею. Ігрова мотивація, використана вихователем, дозволяє не тільки уникнути постановки завдання в категоричній формі ("Діти, сьогодні на занятті ми будемо робити…"), але й спонукає малят до практичних дій, викликає в дошкільників бажання прийти на допомогу казковому герою, зробити вироби як подарунок близьким людям або меншим дітям, надає можливість перебувати в діяльності, заповненій грою. Результатом цієї частини заняття має бути психологічна готовність дошкільника включитись у працю й оволодіти певними вміннями та навичками.  Важливу роль у цьому відіграє емоційна розповідь вихователя, гарні ілюстрації, демонстрування зразків, використання художньої літератури та фольклору (загадки, прислів’я та ін.), музики.
  2. Процес художньо-продуктивної діяльності (художньої праці), що передбачає безпосередню спільну діяльність та спілкування педагога і вихованців. Суть цієї частини полягає у реалізації набутих дошкільниками знань у практичній діяльності, в оволодінні ними конкретними вміннями та навичками, що випливають із завдань конкретного заняття. На заняттях з художньої праці, зважаючи на його специфіку, у цій його частині вихователем повинні добиратися такі елементи педагогічної діяльності – спеціальні форми роботи, методи та прийоми її організації, які нададуть можливість більш ефективно й цікаво для дітей організувати роботу.

Практичній роботі дітей повинно передувати виконання спеціальних вправ – пальчикова гімнастика. Розминка суглобів кисті та пальців сприяє підготовці незміцнілих рук малюків до рухів, які є необхідними в художньопредметній діяльності. Це дає можливість дітям правильно, тривало й без видимих зусиль використовувати інструменти, більш впевнено обробляти ними різні матеріали (папір, рослинний матеріал, глину, солоне тісто тощо).

Після проведення пальчикової гімнастики в основній частині заняття з художньої праці вихователь відповідно до визначеної мети заняття може використовувати різні за призначенням вправи:

– вправи на удосконалення технічних навичок;

– творчі вправи;

 – вправи, що застосовуються в ігровій формі.

Організація занять з художньої праці в основній частині передбачає реалізацію певних етапів: показ вихователем способів виконання роботи, безпосередня робота дітей над опануванням нових умінь або удосконалення раніше засвоєних. Якщо заняття з матеріалом, технікою роботи буде першим, вихователь повинен приділити належну увагу кожній дитині з тим, щоб допомогти їй засвоїти основні прийоми. Вихователь також звертає увагу вихованців групи на правильне й безпечне користування інструментами.

  1.  У заключній частині вихователь аналізує дитячу діяльність на занятті, тобто трудові вміння і навички, а також результативність праці, характеризує творчі здобутки кожної дитини стосовно виконаної нею роботи. Після проведеного оцінювання дошкільники можуть організувати міні-виставку робіт або використати їх у подальшій ігровій діяльності. Так, виготовлені власноруч іграшки діти можуть використати в іграх-драматизаціях, у сюжетно-рольових іграх, розвагах тощо. Завдання вихователя у проведенні заключної частини заняття з художньої праці – спонукати малят до активного обговорення та оцінювання робіт, а також поведінки у процесі виготовлення виробу. Потрібно акцентувати увагу малят на проявах під час роботи таких позитивних моральних якостей, як взаємодопомога, чуйність, тактовність, захоплення вдалою роботою товариша, самокритичність.

 

Організація трудового виховання в ЗДО

 

Трудове виховання у ЗДО — процес формування у дітей суспільних мотивів трудової діяльності, поваги до праці дорослих, дбайливого ставлення до результатів праці інших.

Головна мета трудового виховання дошкільників — формування особистості дитини, а також її правильного ставлення до трудової діяльності.

Серед цілей трудового виховання також:

  • розвиток у дошкільнят кмітливості, спостережливості, уваги, зосередженості, пам'яті;
  • зміцнення їхніх фізичних сил та здоров'я;
  • забезпечення всебічного розвитку дітей.

 

Організація трудової діяльності в ЗДО

Освітня лінія «Дитина у світі культури» Базового компонента дошкільної освіти передбачає, що діти дошкільного віку повинні:

  • бути елементарно обізнаними з працею дорослих;
  • проявляти інтерес і повагу до різних професій;
  • з цінністю ставитися до результатів людської праці;
  • охоче долучатися до предметно-практичної діяльності4
  • мати базові уміння і навички в різних видах праці.

Під час організації трудової діяльності в закладі дошкільної освіти враховуйте її специфіку. Так, дітям дошкільного віку більше до вподоби сам процес праці, ніж кінцевий результат. Тому для них дуже важливий зв'язок між працею і грою.

 

Завдання вихователів у вихованні дітей:

  • ознайомлювати із працею дорослих
  • формувати уявлення про соціальну значущість праці
  • виховувати інтерес і повагу до праці інших, бажання виконувати посильну для них роботу
  • формувати мотиваційну готовність до трудових зусиль
  • стимулювати творчо застосовувати здобуті знання та вміння в реальних життєвих ситуаціях
  • формувати елементарні трудові вміння та навички
  • збагачувати досвід соціальної комунікації в процесі самостійної та організованої трудової діяльності
  • допомагати вдосконалювати життєво важливі рухи, розвивати фізичні якості та ін.

 

Види та форми трудової діяльності дошкільнят Аби досягти перелічених вище завдань трудового виховання, педагоги мають поступово залучати дітей до різних видів праці. Серед них:

Самообслуговування

 

праця, що допомагає дитині задовольнити її повсякденні особисті потреби (догляд за своїм тілом, одягом, предметами побуту тощо)

 

Господарсько-побутова праця  

 

діяльність, що формує у дошкільнят акуратність, бажання підтримувати чистоту і порядок (містить у своєму складі й самообслуговування)

 

Праця в природі  

 

трудова діяльність вихованців ДНЗ, що передбачає догляд за кімнатними, садовими чи городніми рослинами, а також за окремими домашніми та декоративними тваринами.  

 

Ручна (художня) праця  

 

вид праці, що передбачає виготовлення виробів з різноманітних матеріалів, серед яких: папір, тканина, глина, рослинний матеріал тощо.